ставленик
СТА́ВЛЕНИК, а, ч.
Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією.
Велике серце! Ти завжди відкрите І роздаєш ти щедрість і любов... Не знав Галан, що то ввійшли бандити, Що то сам папський ставленик ввійшов (Л. Забашта).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ставленик — ста́вленик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ставленик — Особа, над якою здійснюватимуть або здійснюють хиротонію, хиротесію або возведення; наречений ім.; номінант Словник церковно-обрядової термінології
- ставленик — Ставленець, див. протеже, клеврет, фаворит Словник чужослів Павло Штепа
- ставленик — -а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ставленик — СТА́ВЛЕНИК (той, хто дістав посаду, посідає певне місце і т. ін. за чиєюсь протекцією), СТА́ВЛЕНЕЦЬ рідше, ПРОТЕЖЕ́ книжн., КРЕАТУ́РА книжн. Ставленик монополістів; Протеже шефа. Словник синонімів української мови
- ставленик — СТА́ВЛЕНИК, а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. В трирічній громадянській війні робітники і селяни ліквідували контрреволюційну Центральну раду, вигнали німецьких окупантів та їх ставленика гетьмана Скоропадського... Словник української мови в 11 томах