1. Словник церковно-обрядової термінології

ставленик

ста́вленик

Особа, над якою здійснюватимуть або здійснюють хиротонію, хиротесію або возведення; наречений ім.; номінант

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ставленик — ста́вленик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ставленик — Ставленець, див. протеже, клеврет, фаворит Словник чужослів Павло Штепа
  3. ставленик — СТА́ВЛЕНИК, а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. Велике серце! Ти завжди відкрите І роздаєш ти щедрість і любов... Не знав Галан, що то ввійшли бандити, Що то сам папський ставленик ввійшов (Л. Забашта). Словник української мови у 20 томах
  4. ставленик — -а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ставленик — СТА́ВЛЕНИК (той, хто дістав посаду, посідає певне місце і т. ін. за чиєюсь протекцією), СТА́ВЛЕНЕЦЬ рідше, ПРОТЕЖЕ́ книжн., КРЕАТУ́РА книжн. Ставленик монополістів; Протеже шефа. Словник синонімів української мови
  6. ставленик — СТА́ВЛЕНИК, а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. В трирічній громадянській війні робітники і селяни ліквідували контрреволюційну Центральну раду, вигнали німецьких окупантів та їх ставленика гетьмана Скоропадського... Словник української мови в 11 томах