ставлення

Значення в інших словниках

1. ставлення — ста́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. ставлення — (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, ставлення до хворих, ставлення до праці. Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве. Літературне слововживання
3. ставлення — [стаўлеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
4. ставлення — СТА́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю. Словник української мови у 20 томах
5. ставлення — -я, с. 1》 Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. 2》 Дія за знач. ставити. Ставлення стовпів. 3》 Те саме, що постановка 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ставлення — ПОСТАНО́ВКА (здійснення вистави на сцені театру, сценічне оформлення спектаклю), ПОСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА розм., СТА́ВЛЕННЯ розм. Він (Т. Шевченко) закінчив драму "Назар Стодоля". Про постановку її вже велися розмови з Александринським театром (О. Словник синонімів української мови
7. ставлення — Ста́влення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ставлення — СТА́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах