1. Словник української мови в 11 томах

ставлення

СТА́ВЛЕННЯ, я, с.

1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь.

Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю. Янов., II, 1958, 19);

Василина сподобалась Ользі Павлівні своєю мовчазною вдачею і тим, що була беручка до роботи та щира й душевна у ставленні до всіх жінок (Кучер, Трудна любов, 1960, 284);

Дівчину зацікавила й збентежила доля Жанни,.. її ставлення до життя, до почуттів (Дмит., Наречена, 1959, 183);

Не слід забувати і про те активно-прихильне ставлення до українського народу, української мови, української культури, яке послідовно виявляли російські революційні демократи XIX ст. — Герцен, Чернишевський, Добролюбов (Рильський, IX, 1962, 126);

Жорстокі Юхимові слова наче одкрили їй очі на всю ту жахливу суть і її так само нелюдяного, як оце Юхимове зараз, ставлення до хворої (Головко, II, 1957, 205);

Член партії повинен.. боротися за створення матеріально-технічної бази комунізму, бути прикладом комуністичного ставлення до праці (Статут КПРС, 1971, 5).

2. Дія за знач. ста́вити.

Ставлення стовпів.

3. Те саме, що постано́вка 2.

Тепер у нас актор живе в декораціях під час усього ставлення картини — не треба костюмерів і реквізиторів до режисерської групи (Ю. Янов., II, 1958, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ставлення — ста́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ставлення — (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, ставлення до хворих, ставлення до праці. Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве. Літературне слововживання
  3. ставлення — 1. Те саме, що висвячення; 2. Те саме, що возведення Словник церковно-обрядової термінології
  4. ставлення — [стаўлеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  5. ставлення — СТА́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. ставлення — -я, с. 1》 Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. 2》 Дія за знач. ставити. Ставлення стовпів. 3》 Те саме, що постановка 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ставлення — ПОСТАНО́ВКА (здійснення вистави на сцені театру, сценічне оформлення спектаклю), ПОСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА розм., СТА́ВЛЕННЯ розм. Він (Т. Шевченко) закінчив драму "Назар Стодоля". Про постановку її вже велися розмови з Александринським театром (О. Словник синонімів української мови
  8. ставлення — Ста́влення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)