1. Словник української мови в 11 томах

ставляти

СТА́ВЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех., розм. Те саме, що ста́вити.

[Лукерія Степановна:] Куди ж ото ти ставляєш отого дзиглика, хіба не знаєш, що йому належить бути отутечки? (Кроп., II, 1958, 243);

Вона моторно ставляла всячину на столі, посилаючи наймичку принести то те, то інше (Гр., II, 1963, 158);

Уже на полі він хортами бистрими Доймає вепра дикого. Або тенета ставляє, полюючи, На зайця полохливого (Зеров, Вибр., 1966, 263);

Іван ставляє ногу на цівку поваленої деревини (Чорн., Визвол. земля, 1950, 106);

Хоче [Павло] хату собі ставляти (Барв., Опов.., 1902, 252);

До мене.. Ставляй вимоги (Вороний, Вибр., 1959, 56).

Ста́вляти пита́ння, рідко — те саме, що Ста́вити пита́ння ( див. ста́вити).

— Ставляв [мужик] мені такі питання, що я не знав на них відповісти (Март., Тв., 1954, 290).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ставляти — ста́вляти дієслово недоконаного виду ставити розм. Орфографічний словник української мови
  2. ставляти — Ставля́ти. 1. Ставити. ● Ставляти опір — чинити опір. Під час бомбардованя сих островів і при нападах зістала хіньска фльота знищена, так що Хіни не можуть ставляти на мори вже ніякого опору Япанцям (Б., 1895, 6, 3) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  3. ставляти — СТА́ВЛЯТИ, яю, яєш, недок., кого, що, розм. Те саме, що ста́вити. [Лукерія Степановна:] Куди ж ото ти ставляєш отого дзиглика, хіба не знаєш, що йому належить бути отутечки? (М. Словник української мови у 20 томах
  4. ставляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. Те саме, що ставити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ставляти — СТА́ВИТИ (надавати комуабо чому-небудь вертикального, стоячого положення), СТАНОВИ́ТИ розм., СТА́ВЛЯТИ розм.; ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ), УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (певним чином, звичайно надійно, зручно). — Док. Словник синонімів української мови
  6. ставляти — Ста́вляти, -вляю, -вляєш; ста́вляний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ставляти — Ставляти, -ляю, -єш гл. = ставити. Роспрягайте коні і усе так і ставляйте: тут вам шкоди ніякої не буде. Рудч. Ск. II. 151. Хоче хату собі ставляти. Г. Барв. 252. Словник української мови Грінченка