ставляти
СТА́ВЛЯТИ, яю, яєш, недок., кого, що, розм.
Те саме, що ста́вити.
[Лукерія Степановна:] Куди ж ото ти ставляєш отого дзиглика, хіба не знаєш, що йому належить бути отутечки? (М. Кропивницький);
Вона моторно ставляла всячину на столі, посилаючи наймичку принести то те, то інше (Б. Грінченко);
Уже на полі він хортами бистрими Доймає вепра дикого. Або тенета ставляє, полюючи, На зайця полохливого (М. Зеров);
Іван ставляє ногу на цівку поваленої деревини (С. Чорнобривець);
Хоче [Павло] хату собі ставляти (Ганна Барвінок);
До мене .. Ставляй вимоги (М. Вороний).
(1) Ста́вляти пита́ння, рідко – те саме, що Ста́вити пита́ння (див. ста́вити).
Ставляв [мужик] мені такі питання, що я не знав на них відповісти (Л. Мартович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ставляти — ста́вляти дієслово недоконаного виду ставити розм. Орфографічний словник української мови
- ставляти — Ставля́ти. 1. Ставити. ● Ставляти опір — чинити опір. Під час бомбардованя сих островів і при нападах зістала хіньска фльота знищена, так що Хіни не можуть ставляти на мори вже ніякого опору Япанцям (Б., 1895, 6, 3) // пол. Українська літературна мова на Буковині
- ставляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. Те саме, що ставити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ставляти — СТА́ВИТИ (надавати комуабо чому-небудь вертикального, стоячого положення), СТАНОВИ́ТИ розм., СТА́ВЛЯТИ розм.; ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ), УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (певним чином, звичайно надійно, зручно). — Док. Словник синонімів української мови
- ставляти — Ста́вляти, -вляю, -вляєш; ста́вляний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ставляти — СТА́ВЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех., розм. Те саме, що ста́вити. [Лукерія Степановна:] Куди ж ото ти ставляєш отого дзиглика, хіба не знаєш, що йому належить бути отутечки? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- ставляти — Ставляти, -ляю, -єш гл. = ставити. Роспрягайте коні і усе так і ставляйте: тут вам шкоди ніякої не буде. Рудч. Ск. II. 151. Хоче хату собі ставляти. Г. Барв. 252. Словник української мови Грінченка