1. Українська літературна мова на Буковині

ставляти

Ставля́ти.

1. Ставити.

● Ставляти опір — чинити опір. Під час бомбардованя сих островів і при нападах зістала хіньска фльота знищена, так що Хіни не можуть ставляти на мори вже ніякого опору Япанцям (Б., 1895, 6, 3)

// пол. stawiać opór — чинити опір, опиратися.

2. Ставити, вводити в певне становище. Я би хтіла, щоби Ви закреслили партію, стор. 14-а і деякі місця — 15-16 — змінили, бо я відчуваю, що з “історією ” в "Царівні” Ви ставляєте мене на фальшиве становисько (Коб., Слова..., 235)

// пол. stawiać w głupiej sytuacji — вводити в непевне становище.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ставляти — ста́вляти дієслово недоконаного виду ставити розм. Орфографічний словник української мови
  2. ставляти — СТА́ВЛЯТИ, яю, яєш, недок., кого, що, розм. Те саме, що ста́вити. [Лукерія Степановна:] Куди ж ото ти ставляєш отого дзиглика, хіба не знаєш, що йому належить бути отутечки? (М. Словник української мови у 20 томах
  3. ставляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. Те саме, що ставити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ставляти — СТА́ВИТИ (надавати комуабо чому-небудь вертикального, стоячого положення), СТАНОВИ́ТИ розм., СТА́ВЛЯТИ розм.; ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ), УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (певним чином, звичайно надійно, зручно). — Док. Словник синонімів української мови
  5. ставляти — Ста́вляти, -вляю, -вляєш; ста́вляний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ставляти — СТА́ВЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех., розм. Те саме, що ста́вити. [Лукерія Степановна:] Куди ж ото ти ставляєш отого дзиглика, хіба не знаєш, що йому належить бути отутечки? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  7. ставляти — Ставляти, -ляю, -єш гл. = ставити. Роспрягайте коні і усе так і ставляйте: тут вам шкоди ніякої не буде. Рудч. Ск. II. 151. Хоче хату собі ставляти. Г. Барв. 252. Словник української мови Грінченка