1. Словник української мови в 11 томах

ставленик

СТА́ВЛЕНИК, а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією.

В трирічній громадянській війні робітники і селяни ліквідували контрреволюційну Центральну раду, вигнали німецьких окупантів та їх ставленика гетьмана Скоропадського, скинули петлюрівську Директорію (Ком. Укр., 12, 1967, 46);

Маючи в своїх руках такі могутні засоби, як капітал, преса, радіо, кіно, телебачення, використовуючи своїх ставлеників у профспілках та інших масових організаціях, монополісти вводять народні маси в оману, нав’язують виборцям своїх кандидатів (Програма КПРС, 1961, 29);

Велике серце! Ти завжди відкрите І роздаєш ти щедрість і любов… Не знав Галан, що то ввійшли бандити, Що то сам папський ставленик ввійшов (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ставленик — ста́вленик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ставленик — Особа, над якою здійснюватимуть або здійснюють хиротонію, хиротесію або возведення; наречений ім.; номінант Словник церковно-обрядової термінології
  3. ставленик — Ставленець, див. протеже, клеврет, фаворит Словник чужослів Павло Штепа
  4. ставленик — СТА́ВЛЕНИК, а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. Велике серце! Ти завжди відкрите І роздаєш ти щедрість і любов... Не знав Галан, що то ввійшли бандити, Що то сам папський ставленик ввійшов (Л. Забашта). Словник української мови у 20 томах
  5. ставленик — -а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ставленик — СТА́ВЛЕНИК (той, хто дістав посаду, посідає певне місце і т. ін. за чиєюсь протекцією), СТА́ВЛЕНЕЦЬ рідше, ПРОТЕЖЕ́ книжн., КРЕАТУ́РА книжн. Ставленик монополістів; Протеже шефа. Словник синонімів української мови