ставний

СТАВНИ́Й¹, а́, е́.

1. Який має високу струнку постать, міцну будову тіла; поставний.

Піднялась висока дівчина, ставна, хороша; коса їй аж до пояса (Марко Вовчок);

Олекса неквапливо підвівся з лави, ставний, широкоплечий (С. Добровольський);

Вони були нерозлучними друзями, ходили разом на роботу і з роботи, обидва ставні, могутні, сильні (Ф. Бурлака);

// Гарно й пропорційно складений (про фігуру).

Любо глянути на ставну постать Замфірову (М. Коцюбинський);

Мати милувалася ставною постаттю сина (С. Чорнобривець);

Господиня підвела мене до жінки, яка артистично маскувала свій вік чорним єдвабом, що робив її фігуру ставною (П. Панч);

// Який відзначається правильним, пропорційним співвідношенням частин, витонченістю ліній (про дерева, колони і т. ін.).

Сядемо, любко, з тобою, Де пальми красують ставні (Леся Українка);

Задумливо шепочуться над школою ставні осокори (Ю. Збанацький);

Не встигли Горішні зорі на воді відбитись, Як над Сулою на ставних стовпах Позагорялись нижні, електричні (І. Вирган).

2. риб. Нерухомо укріплений у вертикальному положенні (про рибальську сітку, невід).

Ставні неводи, капронові сіті, риболовецькі траулери забезпечують рибалкам великі улови (з наук.-попул. літ.).

СТАВНИ́Й², а́, е́.

Прикм. до став.

Вже вода ставна леліла й стали поскакувать щучки дрібненькі, а в рівчаку струмочок забурчав (Марко Вовчок);

Дохла риба плавала коло берегів: в ставок випустили маляс і зробили з його смердюче багно; ставна вода була гнила (І. Нечуй-Левицький).