ставний

СТАВНИ́Й¹, а́, е́.

1. Який має високу струнку постать, міцну будову тіла; поставний.

Піднялась висока дівчина, ставна, хороша; коса їй аж до пояса (Вовчок, І, 1955, 86);

Олекса неквапливо підвівся з лави, ставний, широкоплечий (Добр., Тече річка.., 1961, 173);

Вони були нерозлучними друзями, ходили разом на роботу і з роботи, обидва ставні, могутні, сильні (Бурл., Напередодні, 1956, 114);

// Гарно й пропорційно складений (про фігуру).

Любо глянути на ставну постать Замфірову (Коцюб., І, 1955, 187);

Мати милувалася ставною постаттю сина (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10);

Господиня підвела мене до жінки, яка артистично маскувала свій вік чорним єдвабом, що робив її фігуру ставною (Панч, На калин. мості, 1965, 61);

// Який відзначається правильним, пропорційним співвідношенням частин, витонченістю ліній (про дерева, колони і т. ін.).

Сядемо, любко, з тобою, Де пальми красують ставні (Л. Укр., IV, 1954, 81);

Задумливо шепочуться над школою ставні осокори (Збан., Малин. дзвін, 1958, 3);

Не встигли Горішні зорі на воді відбитись, Як над Сулою на ставних стовпах Позагорялись нижні, електричні (Вирган, В розп. літа, 1959, 245).

2. риб. Нерухомо укріплений у вертикальному положенні (про рибальську сітку, невід).

Ставні неводи, капронові сіті, риболовецькі траулери забезпечують рибалкам великі улови (Знання.., 10, 1972, 2).

СТАВНИ́Й², а́, е́. Прикм. до став.

Вже вода ставна леліла й стали поскакувать щучки дрібненькі, а в рівчаку струмочок забурчав (Вовчок, Вибр., 1937, 133);

Дохла риба плавала коло берегів: в ставок випустили маляс і зробили з його смердюче багно; ставна вода була гнила (Н.-Лев., II, 1956, 209).