стадний

СТА́ДНИЙ, а, е.

1. Який живе стадом, у стаді; який збирається в стадо.

Людські стадні групи раннього палеоліту розвивали своє виробництво і знаряддя праці, удосконалювали звукову мову і мислення (з наук. літ.);

Кулани – стадні тварини. Влітку й на початку осені табун складається з жеребця, самок та молодих тварин одно-дворічного віку (з наук.-попул. літ.);

Вівці, як відомо, тварини стадні, а тому при правильному формуванні отар можна домогтися ефективності селекції (з наук. літ.);

// Власт. стаду, породжений життям у стаді.

З усіх методів спаровування птиці найбільш поширений метод стадного або вільного спаровування (з наук. літ.);

Стадний інстинкт.

2. перен. Який визначається несвідомим підкоренням індивідуальної поведінки поведінці юрби.

Стадна психологія гноблених мас може зле пожартувати із суспільного прогресу (із журн.);

Стадне почуття.