сталактит
СТАЛАКТИ́Т, а, ч., геол.
1. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок просочування й випаровування крапель води, насичених кальцитом.
Кам'яні бурульки, що прикріплені до стелі і наростають з нижнього краю, називаються сталактитами (з навч. літ.);
Люблю.., як із склепіння [грота] сталактити намистом скам'янілих сліз звисають і вода на плити по краплі падає униз (М. Драй-Хмара);
* У порівн. В мечеті було прохолодно й тихо. Приємно пахло степовими травами. Різьблені карнизи з білого мармуру, наче кам'яне мереживо чи сталактити, звисали з стін (З. Тулуб).
2. ів, мн., архт. Декоративні виступи призматичної форми, розміщені рядами, що нависають один над одним, властиві архітектурі Близького і Середнього Сходу.
Значення в інших словниках
- сталактит — сталакти́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сталактит — Бурулька вапняна згори Словник чужослів Павло Штепа
- сталактит — -а, ч. 1》 геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сталактит — Вапняковий натік в печерах у вигляді бурульки або трубки, що звисає зі стелі печери; часом сполучається зі сталагмітом, утворюючи натічну колону (сталагнат); див. натіки печерні. Універсальний словник-енциклопедія
- сталактит — Сталакти́т, -ту; -ти́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сталактит — СТАЛАКТИ́Т, а, ч., геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін. Словник української мови в 11 томах