сталактит

сталакти́т

-а, ч.

1》 геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок просочування й випаровування крапель води, насичених гідроґенокарбонатом кальцію.

2》 В архітектурі Близького і Середнього Сходу – декоративні виступи призматичної форми, розташовані нависаючими один на одного рядами на склепіннях ніш, тромпах, напівкуполах, карнизах тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сталактит — сталакти́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
сталактит — Бурулька вапняна згори Словник чужослів Павло Штепа
сталактит — СТАЛАКТИ́Т, а, ч., геол. 1. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін. Словник української мови у 20 томах
сталактит — Вапняковий натік в печерах у вигляді бурульки або трубки, що звисає зі стелі печери; часом сполучається зі сталагмітом, утворюючи натічну колону (сталагнат); див. натіки печерні. Універсальний словник-енциклопедія
сталактит — Сталакти́т, -ту; -ти́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сталактит — СТАЛАКТИ́Т, а, ч., геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін. Словник української мови в 11 томах