сталий

СТА́ЛИЙ, а, е.

1. Який не змінюється, зберігає свій склад, розмір, форму, силу, вияв тощо; незмінний, постійний книжн. константний.

На одних ділянках вона [земна кора] дуже стала і зазнавала протягом великих геологічних проміжків часу тільки незначних піднять і знижень (з наук.-попул. літ.);

Поняття нестисливості рідини полягає в тому, що густина її стала (з наук. літ.);

Кристали – це нормальна стала форма речовини в твердому стані (з наук.-попул. літ.);

Мчить Віталиків мотоцикл по своїй степовій орбіті. Все незмінне, лінії обрію сталі, один він .. рухається серед цих устояних просторів (О. Гончар);

// Який не зазнає коливань, не піддається змінам; стійкий книжн. стабільний.

Стала ціна;

// Урівноважений (про вдачу).

Мати з більш сталим характером, з складною, тонкою і глибокою душевною організацією (М. Коцюбинський).

2. у знач. ім. ста́ла, лої, ж., спец. Постійна, незмінна величина у низці тих, які змінюються.

Чим більша діелектрична стала діелектрика, тим більша ємність конденсатора (з навч. літ.);

Швидкість, з якою розпадаються радіоактивні елементи, дуже різна. Вона характеризується так званою радіоактивною сталою, що показує, яка частина загального числа атомів радіоактивного елемента розпадається за 1 сек (з навч. літ.).

3. Який не припиняється, не переривається, триває весь час; безперервний, безупинний, книжн. перманентний.

Тепер, коли Мінуеси вибились до Софії, ми зосталися без сталих зносин з цивілізованим світом (Леся Українка);

// Який не минає, не залишає кого-небудь (про стан, почуття і т. ін.).

Пам'яті сталій покірна, з чутливою матір'ю схожа; Подруга муз, на землі Римою зветься вона (М. Зеров);

Лікарі не були впевнені в сталому поліпшенні стану хворого (Л. Смілянський);

Прощай, натхнення стале Малого труду (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

4. Розрахований на довгий час, признач. для тривалого функціонування; не тимчасовий.

У театрах режисери звичайно працюють із сталим складом акторів, повторюючи постановки п'єс протягом цілого ряду років (О. Довженко);

Досвідчене око могло помітити одразу, що ця громіздка, неохайна колона, розтягнувшись на кілометр чи й більше, не являє собою сталу бойову одиницю, а що вона сформувалася наспіх з решток різних, десь розгромлених частин (О. Гончар);

// Який є постійно супроводжує когось – щось кого-, чого-небудь; завжди наявний, неодмінний, обов'язковий.

Чому, сформувавшися з атомів, речі ніколи Нас не вражають раптовою зміною сталих кольорів? (М. Зеров);

Усе на світі не постійне – Ані буття, ні почуття, Лиш поривання .. Є сталим символом життя (Л. Дмитерко);

// у знач. ім. ста́ле, лого, с. Те, що відзначається постійністю.

Багатство живописання людської особи не перетворюється [у творах Л. Толстого] в самоціль; у мінливому письменник вміло показує стале, типове (з наук. літ.).

5. Який протягом тривалого часу не змінюють (про місце проживання, роботу, посаду, заняття і т. ін.).

Маниного сталого адресу [сталої адреси] поки ще нема (Леся Українка);

Петро Петрович тільки що скінчив університет і ще не мав .. сталої роботи (В. Самійленко);

Сталих посад у нас в комісії дуже мало і сподіватись на якусь вільну – дуже трудно (М. Коцюбинський);

Набув [Захар] сталої спеціальності (Іван Ле).

6. перен. Твердий, непохитний.

Най реве навколо буря, усе грізно крушить, Валить скелі, лама дуба, землю з місця рушить, – Сталий, певний, як мур-камінь, край наш не загине..! (П. Грабовський);

// Який твердо встановився.

Нова влада завжди намагається запозичити у старої все перевірене, стале, несхитне (П. Загребельний);

// Який надійно забезпечує існування, розвиток чого-небудь.

Маєш усе це признати, як хочеш на сталій основі Світ утвердити і вічну тривалість йому забезпечить (М. Зеров);

// Остаточно визначений, сформований (про погляди, поняття і т. ін.).

Вона [газета] взагалі нецікава, без сталого напрямку (М. Коцюбинський);

Я знаю поліцію, уже встиг при різних нагодах чи негодах виробити собі стале і цілком певне поняття (Г. Хоткевич);

Треба було обміркувати справу як слід, щоб уже мати на зборах одну якусь і сталу думку і один певний план (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сталий — (який не міняється) постійний, незмінний, тривалий, (закріпився в певному виді) звичайний, усталений, стійкий, закоренілий. Словник синонімів Полюги
  2. сталий — ста́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. сталий — Ста́лий. Постійний. ● Сталий дописуватель — постійний кореспондент. Комітет редакцийний приєднав также сталих дописувателів зі всіх сторін Руси (Б., 1895, 11, 3) // пол. stały — постійний, порівн. stały bywalec — постійний відвідувач. Українська літературна мова на Буковині
  4. сталий — Постійний, незмінний, з. станівкий; (врожай) стійкий; (характер) врівноважений; (зв'язок) тривалий, безперервний, не тимчасовий; (- думку) усталений. Словник синонімів Караванського
  5. сталий — [сталией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  6. сталий — -а, -е. 1》 Який не змінюється, зберігає той самий склад, розмір, однакову форму, величину і т. ін.; незмінний, постійний. || Який не зазнає коливань, не піддається змінам; стійкий. Стала ціна. || Урівноважений (про вдачу). Стала рівновага фіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сталий — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ... Словник синонімів української мови
  8. сталий — Ста́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сталий — СТА́ЛИЙ, а, е. 1. Який не змінюється, зберігає той самий склад, розмір, однакову форму, величину і т. ін.; незмінний, постійний. Наука встановила, що земна кора дуже неоднорідна. Словник української мови в 11 томах