сталка
СТА́ЛКА, СТА́ЛЬКА, и, ж., розм.
1. Довга вузька смуга.
Підлога була застелена сталками вибіленого полотна, і Громський з жахом глянув на свої не дуже чисті туфлі (В. Земляк);
Блискавично махнув [Юхим] сталькою віжок раз, удруге (Іван Ле);
// Довгий ряд чого-небудь.;
// Низка, разок (про намисто).
Сталка намиста (Сл. Б. Грінченка).
2. Пасмо (довгого волосся, ниток і т. ін.).
На лобі в неї рівний проділь, коси заплела в дрібні сталки, в коронку виклала їх на голові (С. Чорнобривець);
Батіг у чотири сталки (Сл. Б. Грінченка).
3. Шар чого-небудь; пласт.
По мілководді скрізь розляглося широколисте латаття, вкрило воду листом в три сталки (І. Нечуй-Левицький).
4. заст. Сталева пластинка в корсажі.
Її пальці трохи тремтять, коли вона поправляє на собі заржавілі стальки. Ох, боженьку, як це так, що мама була колись ще стрункіша від неї (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- сталка — ста́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сталка — -и, ж., розм. 1》 Довга вузька смуга. || Довгий ряд чого-небудь. || Низка, разок (про намисто). 2》 Пасмо (довгого волосся, ниток і т. ін.). 3》 Шар чого-небудь; пласт. 4》 заст. Сталева пластинка в корсажі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сталка — ПА́СМО (пучок волосся), ЖМУТ, ПОВІ́СМО, ПРЯ́ДКА, СТА́ЛКА (СТА́ЛЬКА) розм., СТАЛЬ діал. (довгого волосся). Уклін земний земній твоїй утомі І сивим пасмам серед чорних кіс! (М. Рильський); Вибився з-під картуза крилом грака жмут волосся (А. Словник синонімів української мови
- сталка — СТА́ЛКА, СТА́ЛЬКА, и, ж., розм. 1. Довга вузька смуга. Підлога була застелена сталками вибіленого полотна, і Громський з жахом глянув на свої не дуже чисті туфлі (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 352); Блискавично махнув [Юхим] сталькою віжок раз... Словник української мови в 11 томах
- сталка — Сталка см. сталька. --------------- Сталька, сталка, -ки ж. Рядъ, полоса, прядь, низка. Батіг у чотирі сталки. Мнж. 192. У чотирі сталки (вірьовка). Грин. III. 344. Широколисте латаття вкрило воду листом в три сталки. Левиц. І. 63. Сталка намиста. О. 1862. VІІІ. 49. Словник української мови Грінченка