1. Словник української мови у 20 томах

становість

СТА́НОВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. ста́нови́й.

З 1828 р. був запроваджений шкільний статут, що твердо проводив принцип становості в шкільному навчанні (з навч. літ.).

2. Поділ суспільства на стани (див. стан³ 7).

Радянська республіка, говорилося в декретах [1917 р.], надалі визнає лише цивільний шлюб. Цим самим шлюб був звільнений від будь-яких обмежень з боку опіки, релігії, становості та ін (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. становість — ста́новість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. становість — -вості, ж. 1》 Властивість за знач. становий. 2》 Поділ суспільства на стани (див. стан III 6)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. становість — СТА́НОВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. ста́нови́й. Найглибше коріння становості, а саме: залишки феодалізму і кріпосництва в землеволодінні, вирване нами до кінця (Ленін, 44, 1974, 138); З 1828... Словник української мови в 11 томах