становість
СТА́НОВІСТЬ, вості, ж.
1. Властивість за знач. ста́нови́й.
Найглибше коріння становості, а саме: залишки феодалізму і кріпосництва в землеволодінні, вирване нами до кінця (Ленін, 44, 1974, 138);
З 1828 р. був запроваджений шкільний статут, що твердо проводив принцип становості в шкільному навчанні (Іст. СРСР, II, 1957, 147).
2. Поділ суспільства на стани ( див. стан³ 6).
Радянська республіка, говорилося в декретах [1917 р.], надалі визнає лише цивільний шлюб. Цим самим шлюб був звільнений від будь-яких обмежень з боку опіки, релігії, становості та ін. (Рад. право, 2, 1960, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- становість — ста́новість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- становість — СТА́НОВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. ста́нови́й. З 1828 р. був запроваджений шкільний статут, що твердо проводив принцип становості в шкільному навчанні (з навч. літ.). 2. Поділ суспільства на стани (див. стан³ 7). Словник української мови у 20 томах
- становість — -вості, ж. 1》 Властивість за знач. становий. 2》 Поділ суспільства на стани (див. стан III 6)). Великий тлумачний словник сучасної мови