старечо
СТАРЕ́ЧО.
Присл. до старе́чий.
– Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, – повторив він з глибокою образою в голосі, і плечі його поникли якось старечо (О. Гончар);
* Образно. Одразу ж за дорогою старечо горбилась од віків козацька могила (Яків Баш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старечо — старе́чо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- старечо — Присл. до старечий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старечо — СТАРЕ́ЧО. Присл. до старе́чий. — Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, — повторив він з глибокою образою в голосі, і плечі його поникли якось старечо (Гончар, Тронка, 1963, 204); *Образно. Одразу ж за дорогою старечо горбилась од віків козацька могила (Баш, На.. дорозі, 1967, 251). Словник української мови в 11 томах