1. Словник української мови в 11 томах

старечо

СТАРЕ́ЧО. Присл. до старе́чий.

— Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, — повторив він з глибокою образою в голосі, і плечі його поникли якось старечо (Гончар, Тронка, 1963, 204);

*Образно. Одразу ж за дорогою старечо горбилась од віків козацька могила (Баш, На.. дорозі, 1967, 251).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старечо — старе́чо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. старечо — СТАРЕ́ЧО. Присл. до старе́чий. – Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, – повторив він з глибокою образою в голосі, і плечі його поникли якось старечо (О. Гончар); * Образно. Одразу ж за дорогою старечо горбилась од віків козацька могила (Яків Баш). Словник української мови у 20 томах
  3. старечо — Присл. до старечий. Великий тлумачний словник сучасної мови