1. Словник української мови в 11 томах

стариган

СТАРИГА́Н, а, СТАРИГА́НЬ, я, ч., фам. Те саме, що стари́к 1.

Вони.. намагалися не пропустити й слова з бесіди двох стариганів (Ю. Янов., II, 1954, 126);

Він незадоволений надмірною балаканиною оцього старигана (Чаб., Балкан. весна, 1960, 240);

Штефан — високий, худорлявий, злегка згорблений старигань вісімдесяти років (Галан, І, 1960, 455);

— Іду вулицею, а куди — і сам не знаю. Мені треба знайти батька, треба знайти свого впертого старигана (Кол., На фронті.., 1959, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стариган — старига́н іменник чоловічого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
  2. стариган — Старий хрін, стара голова, збуйвік, СТАРИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. стариган — див. дід; старий Словник синонімів Вусика
  4. стариган — СТАРИГА́Н, а, СТАРИГА́НЬ, я, ч., фам. Те саме, що стари́й 2. Вони .. намагалися не пропустити й слова з бесіди двох стариганів (Ю. Яновський); Він незадоволений надмірною балаканиною оцього старигана (М. Словник української мови у 20 томах
  5. стариган — -а, старигань, -я, ч., фам. Те саме, що старик 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стариган — СТАРИ́Й ім. (чоловік, що прожив багато років), ДІД, СТАРИ́К, СТА́РЕЦЬ, СТАРИГА́Н (СТАРИГА́НЬ) фам.; СТАРИНА́ розм., СТАРИ́ЗНА розм. (збірн. — старі люди). Словник синонімів української мови
  7. стариган — Старига́н, -на; -га́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. стариган — Стариган, -на, старигань, -ня м. Старичина, старичище. Лисий стариган. Мкр. Н. 25. Гей ти, проклятий стариганів! (Зевес). Котл. Ен. II. 31. Словник української мови Грінченка