стариган
СТАРИ́Й ім. (чоловік, що прожив багато років), ДІД, СТАРИ́К, СТА́РЕЦЬ, СТАРИГА́Н (СТАРИГА́НЬ) фам.; СТАРИНА́ розм., СТАРИ́ЗНА розм. (збірн. — старі люди). На крайнім порозі життя оддав старий своє літами та негодами побите серце малій дитині (Панас Мирний); Слідком за бабою вийшов з хати дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); В паламарці дід Григорій про щось сперечався з стариками (І. Микитенко); — Весна наливає в душу кожної людини сил і надій. Навіть в душу таких стариганів, як я (М. Чабанівський); То вже Господь так дав, щоб старина, утомившись на полі, спала кам'яним сном, а молодь, що хоч удвоє жвавіше звивалася з серпом, вночі приймала нову силу в себе (Ірина Вільде); Інші діди охнули з остраху, якийсь пан не втерпів і вголос промовив: "І пощо таку старизну скликати?" (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- стариган — старига́н іменник чоловічого роду, істота фам. Орфографічний словник української мови
- стариган — Старий хрін, стара голова, збуйвік, СТАРИЙ. Словник синонімів Караванського
- стариган — див. дід; старий Словник синонімів Вусика
- стариган — СТАРИГА́Н, а, СТАРИГА́НЬ, я, ч., фам. Те саме, що стари́й 2. Вони .. намагалися не пропустити й слова з бесіди двох стариганів (Ю. Яновський); Він незадоволений надмірною балаканиною оцього старигана (М. Словник української мови у 20 томах
- стариган — -а, старигань, -я, ч., фам. Те саме, що старик 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- стариган — Старига́н, -на; -га́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стариган — СТАРИГА́Н, а, СТАРИГА́НЬ, я, ч., фам. Те саме, що стари́к 1. Вони.. намагалися не пропустити й слова з бесіди двох стариганів (Ю. Янов., II, 1954, 126); Він незадоволений надмірною балаканиною оцього старигана (Чаб., Балкан. Словник української мови в 11 томах
- стариган — Стариган, -на, старигань, -ня м. Старичина, старичище. Лисий стариган. Мкр. Н. 25. Гей ти, проклятий стариганів! (Зевес). Котл. Ен. II. 31. Словник української мови Грінченка