стародавній

СТАРОДА́ВНІЙ, я, є.

1. Який виник, який створили дуже давно і який зберігся до наших часів.

У легендах стародавніх справедливості немає, все там річ іде про жертви та кривавії події (Леся Українка);

Розкішні квітчасті перські та турецькі килими були розстелені кругом стола й по стародавніх канапах з високими спинками (І. Нечуй-Левицький);

Звістка про поїздку до стародавнього міста звеселила дітей (М. Олійник);

Від ракети повагом ішли вони туди, де сивіють стародавні могили (О. Гончар);

// Який був поширений, прийнятний і т. ін. у дуже давні часи.

Корчма була стародавньої будівлі: широкі стіни і покої під зводами (О. Стороженко);

Внаслідок історичних умов у цих місцях збереглося багато рис стародавнього дерев'яного зодчества, його техніки і архітектури (з наук. літ.);

Хата була стародавньої краси, уставлена лавами й скринею (Ю. Яновський).

2. Який існував, жив у дуже давні часи.

А тим часом стародавню Січ розруйнували: Хто на Кубань, хто за Дунай (Т. Шевченко);

Бороди Григорій не носив, зате мав грізні прокурені вуса, що робили його схожим на якогось стародавнього воїна (О. Довженко);

Стародавня Русь ще на початку нинішнього тисячоліття була краєм небувало високої за тих часів письменності (з газ.);

Великої досконалості досягла скульптура у стародавніх греків та римлян (з наук.-попул. літ.);

// у знач. ім. старода́внє, нього, с. Те, що було колись.

Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє (Т. Шевченко);

[Одарка:] Іншому стародавнє до вподоби, а іншому новина (М. Кропивницький).

3. Який дуже давно минув, пройшов (про час).

Наші предки ще за стародавніх часів були загартованими і фізично розвиненими людьми (з навч. літ.);

Шепочуться трави в хитливій красі, Ой трави, стрілчастії трави! І дивні казки стародавніх часів В вінок заплітають яскравий (Н. Забіла).

4. Який існує ще з дуже давніх часів, який з'явився у давні часи; дуже давній.

– Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки – судіть, як самі знаєте, а моє діло махнути булавою, да й нехай по тому буде (П. Куліш);

Іменита вечеря складалася із страв, установлених сугубими правилами стародавньої хутірської кулінарії (О. Ковінька);

Коли зійшло сонце, виконуючи стародавній звичай, зібралися до чорної юрти вісім дідів – обмити і спорядити померлого в останню путь, а Тайжан з двома джигітами поскакав на кладовище викопати йому могилу (З. Тулуб).

5. рідко. Який має дуже багато років; дуже старий.

Як усі діди, жванчицький Максим – стародавній (В. Бабляк).