стародавній
СТАРОДА́ВНІЙ, я, є.
1. Який виник, який створили дуже давно і який зберігся до наших часів.
У легендах стародавніх справедливості немає, все там річ іде про жертви та кривавії події (Л. Укр., І, 1951, 432);
Розкішні квітчасті перські та турецькі килими були розстелені кругом стола й по стародавніх канапах з високими спинками (Н.-Лев., VII, 1966, 12);
Звістка про поїздку до стародавнього міста звеселила дітей (М. Ол., Леся, 1960, 45);
Від ракети повагом ішли вони туди, де сивіють стародавні могили (Гончар, Тронка, 1963, 302);
// Який був поширений, прийнятний і т. ін. у дуже давні часи.
Корчма була стародавньої будівлі: широкі стіни і покої під зводами (Стор., І, 1957, 145);
Внаслідок історичних умов у цих місцях збереглося багато рис стародавнього дерев’яного зодчества, його техніки і архітектури (Дерев. зодч. Укр., 1949, 11);
Хата була стародавньої краси, уставлена лавами й скринею (Ю. Янов., II, 1958, 215).
2. Який існував, жив у дуже давні часи.
А тим часом стародавню Січ розруйнували: Хто на Кубань, хто за Дунай (Шевч., І, 1963, 141);
Коли стародавній світ ішов до загибелі, стародавні релігії були переможені християнською релігією (Комун. маніф., 1947, 32);
Бороди Григорій не носив, зате мав грізні прокурені вуса, що робили його схожим на якогось стародавнього воїна (Довж., І, 1958, 65);
Стародавня Русь ще на початку нинішнього тисячоліття була краєм небувало високої за тих часів письменності (Веч. Київ, 19.XII 1967, 4);
Великої досконалості досягла скульптура у стародавніх греків та римлян (Наука.., 6, 1963, 55);
// у знач. ім. старода́внє, нього, с. Те, що було колись.
Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє (Шевч., II, 1963, 255);
[Одарка:] Іншому стародавнє до вподоби, а іншому новина (Кроп., І, 1958, 102).
3. Який дуже давно минув, пройшов (про час).
Наші предки ще за стародавніх часів були загартованими і фізично розвиненими людьми (Шк. гігієна, 1954, 13);
Шепочуться трави в хитливій красі, Ой трави, стрілчастії трави! І дивні казки стародавніх часів В вінок заплітають яскравий (Забіла, Поезії, 1963, 81).
4. Який існує ще з дуже давніх часів, який з’явився у давні часи; дуже давній.
— Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте, а моє діло махнути булавою, да й нехай по тому буде (П. Куліш, Вибр., 1969, 143);
Іменита вечеря складалася із страв, установлених сугубими правилами стародавньої хутірської кулінарії (Ковінька, Кутя.., 1960, 117);
Коли зійшло сонце, виконуючи стародавній звичай, зібралися до чорної юрти вісім дідів — обмити і спорядити померлого в останню путь, а Тайжан з двома джигітами поскакав на кладовище викопати йому могилу (Тулуб, В степу.., 1964, 20).
5. рідко. Який має дуже багато років; дуже старий.
Як усі діди, жванчицький Максим — стародавній (Бабляк, Жванчик, 1967, 47).
Значення в інших словниках
- стародавній — (який існує здавна) прадавній, старовинний, старосвітський, жарт, допотопний. Словник синонімів Полюги
- стародавній — 1. Стара казка чи давня казка? Як прикметник слово старий уживається в значенні “літній” (старий чоловік); “непридатний до вжитку”, “занедбаний”, “занехаяний” (стара шапка); “несучасний”, “колишній” (зброя старого зразка); “той... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- стародавній — старода́вній прикметник Орфографічний словник української мови
- стародавній — Дуже старий <�давній>, прадідівський, прадідній, СТАРОВИННИЙ; не СУЧАСНИЙ, старожитній, старосвітський, ір. допотопний; вікодавній. Словник синонімів Караванського
- стародавній — Відвічний, віковий, віковічний, вікодавній, давнезний, давний і давний, давній, давнішній, давноминулий, давняшній, дідизний, древній (рідко), днедавній (заст. Словник синонімів Вусика
- стародавній — [стародаўн'ій] м. (на) -н'ому/ -н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- стародавній — СТАРОДА́ВНІЙ, я, є. 1. Який виник, який створили дуже давно і який зберігся до наших часів. У легендах стародавніх справедливості немає, все там річ іде про жертви та кривавії події (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- стародавній — -я, -є. 1》 Який виник, якого створили дуже давно і який зберігся до наших часів. || Який був поширений, прийнятний і т. ін. у дуже давні часи. 2》 Який існував, жив у дуже давні часи. || у знач. ім. стародавнє, -нього, с. Те, що було колись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стародавній — ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ТЕ́МНИЙ поет. Словник синонімів української мови
- стародавній — Старода́вній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стародавній — Стародавній, -я, -є Старинный, древній. К. ЧР. 272. І дід насупившись сидить, згадавши стародавній світ. Греб. 360. Кузьмо-Дем'яне, стародавній ковалю! Чуб. II. 255. Башти стародавнього замку князів Вишневецьких. Стор. МПр. 62. Словник української мови Грінченка