старомодний

СТАРОМО́ДНИЙ, а, е.

1. Зроблений за старою модою, який вийшов із моди; не сучасний.

Ломницький кинув оком на м'яке старомодне здорове крісло, що стояло в кутку коло столика (І. Нечуй-Левицький);

На ньому був чорний старомодний піджак, латаний на ліктях (О. Донченко);

Меланія Річинська, чорна, наче головешка, худюща, дама із старомодною оксамитною стрічкою на шиї, неспокійно озиралася на всі боки, ніби чимсь заклопотана (Ірина Вільде);

// Який не відповідає сучасним поглядам, вимогам, правилам і т. ін.

Сама п'єса мені не сподобалась, старомодна і важка (Леся Українка);

Кабінет Анрі Шартена мав дещо старомодний вигляд, але письменник не збирався модернізувати його (В. Собко);

Трохим Трохимович зняв старомодного фасону кашкет, пригладив ріденьке волосся невиразного кольору (О. Копиленко);

Автор проекту керувався дещо пасивним старомодним принципом (О. Довженко).

2. Який дотримується застарілих поглядів, звичок, правил і т. ін; старозавітний, старосвітський.

– Ти вже доросла.., ти на службі, – маєш право ходити сама, куди хочеш, знатись, з ким хочеш. Я не деспотка і не якась там придуркувата старомодна пані дідичка, що держить .. взаперті (І. Нечуй-Левицький);

[Михайло:] Так, вона скупа, вона нерозумна, сидить на своїх коштовностях, як квочка, вона старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко);

Тронько видавався Насті зовсім низеньким, старомодним і смішним, і вона усміхнулась (І. Рябокляч).