старомодний

СТАРОМО́ДНИЙ, а, е.

1. Зроблений за старою модою, який вийшов із моди; не сучасний.

Ломницький кинув оком на м’яке старомодне здорове крісло, що стояло в кутку коло столика (Н.-Лев., VI, 1966, 12);

На ньому був чорний старомодний піджак, латаний на ліктях (Донч., VI, 1957, 431);

Меланія Річинська, чорна, наче головешка, худюща, дама із старомодною оксамитною стрічкою на шиї, неспокійно озиралася на всі боки, ніби чимсь заклопотана (Вільде, Сестри.., 1958, 178);

В кімнаті спалахнуло світло. Тамара стояла над ним одягнута, навіть запнута якимсь старомодним шарфом (Нерв., Опов.., 1970, 28).

2. Який не відповідає сучасним поглядам, вимогам, правилам і т. ін.

Сама п’єса мені не сподобалась, старомодна і важка (Л. Укр., V, 1956, 290);

Кабінет Анрі Шартена мав дещо старомодний вигляд, але письменник не збирався модернізувати його (Собко, Стадіон, 1954, 157);

Трохим Трохимович зняв старомодного фасону кашкет, пригладив ріденьке волосся невиразного кольору (Коп., Земля.., 1957, 69);

Пальто на приїжджому якогось старомодного крою, з оксамитовим коміром (Вол., Місячне срібло, 1961, 227).

3. Який дотримується застарілих поглядів, звичок, правил і т. ін.

— Ти вже доросла.., ти на службі, — маєш право ходити сама, куди хочеш, знатись, з ким хочеш. Я не деспотка і не якась там придуркувата старомодна пані дідичка, що держить.. взаперті (Н.-Лев., VI, 1966, 20);

[Михайло:] Так, вона скупа, вона нерозумна, сидить на своїх коштовностях, як квочка, вона старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (Собко, П’єси, 1958, 346);

Тронько видавався Насті зовсім низеньким, старомодним і смішним, і вона усміхнулась (Ряб., Золототисячник, 1948, 191).