1. Словник української мови у 20 томах

старостувати

СТАРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

Бути старостою.

Горе тому селу, де дурень старостує (прислів'я);

Грицько Лисогорко ретельно виконував своє, перше в житті громадське доручення, справно старостував у новонародженому хоровому гуртку (В. Речмедін);

[Гаврило:] Скільки літ старостую, а ні разу без рушника не вертався (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старостувати — старостува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. старостувати — -ую, -уєш, недок. Бути старостою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. старостувати — СТАРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути старостою. Горе тому селу, де дурень старостує (Укр.. присл.., 1963, 112); Грицько Лисогорко ретельно виконував своє, перше в житті громадське доручення, справно старостував у новонародженому хоровому гуртку (Речм. Словник української мови в 11 томах
  4. старостувати — Старостува́ти, -ту́ю, -єш гл. Быть старостой. Пристало вам старостувати, як собаці в човні сидіти. Кост. (О. 1862. VI. 52). Словник української мови Грінченка