старостувати
СТАРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути старостою.
Горе тому селу, де дурень старостує (Укр.. присл.., 1963, 112);
Грицько Лисогорко ретельно виконував своє, перше в житті громадське доручення, справно старостував у новонародженому хоровому гуртку (Речм., Весн. Грози, 1961, 151);
[Гаврило:] Скільки літ старостую, а ні разу без рушника не вертався (Кроп., III, 1959, 148).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старостувати — старостува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- старостувати — СТАРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути старостою. Горе тому селу, де дурень старостує (прислів'я); Грицько Лисогорко ретельно виконував своє, перше в житті громадське доручення, справно старостував у новонародженому хоровому гуртку (В. Словник української мови у 20 томах
- старостувати — -ую, -уєш, недок. Бути старостою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старостувати — Старостува́ти, -ту́ю, -єш гл. Быть старостой. Пристало вам старостувати, як собаці в човні сидіти. Кост. (О. 1862. VI. 52). Словник української мови Грінченка