староцерковний
СТАРОЦЕРКО́ВНИЙ, а, е.
Пов'язаний з православною церквою, релігією, богослужінням.
Звукові образи наших предків, староцерковна музика (ірмологіони, одноголосна музика та партесні співи) – то одна музична ріка зі струмками кобзарської думи, народними піснями... (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- староцерковний — староцерко́вний прикметник Орфографічний словник української мови