старчачий
СТАРЧА́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до ста́рець 3.
– На другий день уранці звелів нам пан старі думи й вірші співати, а сам усе записував. Нащо йому були ті старчачі співи, бог його знає (Д. Мордовець);
– Я ніколи не забуду, як ви, Панасе Максимовичу, підняли мене, малого хлопця, старчачого поводиря на ярмарку, і привезли в комуну (В. Минко);
// Як у старця.
Були вони голі, хоч вік свій робили, В лахмітті старчачім .. ходили (П. Грабовський).
2. Належний біднякові, злидареві.
З пекла шумних столиць утечу я гай-гай, Затаївши журбу неслухняну, Придивлюся до ран, що шматують наш край, До старчачої хати загляну (П. Грабовський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старчачий — старча́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- старчачий — -а, -е. 1》 Прикм. до старець 3). || Як у старця. 2》 Належний біднякові, злидареві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старчачий — ЖЕБРА́ЦЬКИЙ (належний, притаманний жебракові; який складається з жебраків), СТАРЦІ́ВСЬКИЙ, СТАРЧА́ЧИЙ, ЖЕБРА́ЧИЙ рідше. Верхівець побачив чоловіка.. з жебрацьким кийком у руці (В. Словник синонімів української мови
- старчачий — СТАРЧА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́рець 3. — На другий день уранці звелів нам пан старі думи й вірші співати, а сам усе записував. Нащо йому були ті старчачі співи, бог його знає (Морд. Словник української мови в 11 томах