старчачий
ЖЕБРА́ЦЬКИЙ (належний, притаманний жебракові; який складається з жебраків), СТАРЦІ́ВСЬКИЙ, СТАРЧА́ЧИЙ, ЖЕБРА́ЧИЙ рідше. Верхівець побачив чоловіка.. з жебрацьким кийком у руці (В. Гжицький); Рушила й старцівська ватага од церкви й перейшла під монастир (І. Нечуй-Левицький); Зароблю на хліб, Не злякаюся, До старчачих скиб Не попхаюся (М. Чернявський); Він.. знов у жебрачій одежі пішов у широкий світ (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старчачий — старча́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- старчачий — СТАРЧА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́рець 3. – На другий день уранці звелів нам пан старі думи й вірші співати, а сам усе записував. Нащо йому були ті старчачі співи, бог його знає (Д. Словник української мови у 20 томах
- старчачий — -а, -е. 1》 Прикм. до старець 3). || Як у старця. 2》 Належний біднякові, злидареві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старчачий — СТАРЧА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́рець 3. — На другий день уранці звелів нам пан старі думи й вірші співати, а сам усе записував. Нащо йому були ті старчачі співи, бог його знає (Морд. Словник української мови в 11 томах