старість
СТА́РІСТЬ, рості, ж.
1. Період життя, що наступає після зрілості і характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; протилежне молодість.
Старість іде і хвороби веде (прислів'я);
Всього надбали. Та діточок у їх бігма .. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? (Т. Шевченко);
Старші невістки та дочки зглянулись на материну старість і по черзі приходили помагати матері прати плаття зимою на річці (І. Нечуй-Левицький);
Старість з фізіологічної точки зору характеризується зниженням функцій усіх систем організму (з наук. літ.);
В білій сорочці, весь білий і прозорий від старості й доброти, лежав мій дід Семен, колишній чумак (О. Довженко);
Петро лишився у неї єдиним сином – втіха її старості, підтримка і надія (І. Волошин).
2. Довгочасне, тривале існування чого-небудь (про предмети).
Темна стара церковка. Уся вона наче скорчилася від старості (Марко Вовчок);
Там стояв під сливкою старий ослін на трьох ніжках, бо четверта зогнила зі старості та й відпала (Л. Мартович).
(1) На ста́рість (ста́рості); Під ста́рість – на схилі віку, досягши похилого віку.
Дума [Вовк]: – Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Л. Глібов);
Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник);
Йому поставлять пам'ятник. Він буде вирізьблений не похилим, яким він був на старості, а прямий і відвертий, з непокритою головою (О. Довженко);
Коли змолоду ворона попід небом не літала, то не полетить вона туди й під старість (прислів'я);
Цар під старість оженився (За походами спізнився), І на горе, на біду Взяв царицю молоду (Л. Первомайський);
У (в) ста́рість прихо́дити / прийти́ див. прихо́дити.
◇ Зігріва́ти (зогріва́ти) / зігрі́ти (зогрі́ти) ста́рість див. зігріва́ти;
(2) На ста́рості літ (старі́ літа́) – у старості, на схилі віку.
Всі йому чужі і він для всіх чужий, якби з іншого краю на старі літа приїхав (Б. Лепкий);
Ста́рість ляга́є на пле́чі див. ляга́ти.
Значення в інших словниках
- старість — ста́рість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- старість — [стар'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- старість — Болять на старість кости, за гріхи молодости. Хто ь молодости провадив гуляще життя, той хорує в стардіім віці. Хто зза молоду не шанував свого здоровля, той на старісті хворіє. Не дай, Боже, нікому дочекатися глибокої старости. Приповідки або українсько-народня філософія
- старість — -рості, ж. 1》 Період життя, що наступає після зрілості й характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; прот. молодість. Під старість — на схилі віку, досягши похилого віку. 2》 Довгочасне, тривале існування чого-небудь (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
- старість — Ста́рість, -рости, -рості, -рістю. На ста́рості лі́тях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- старість — СТА́РІСТЬ, рості, ж. 1. Період життя, що наступає після зрілості і характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; протилежне молодість. Старість іде і хвороби веде (Укр.. присл.., 1955, 149); Всього надбали. Словник української мови в 11 томах
- старість — Старість, -рости ж. Старость. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Старість не радість. Ном. Словник української мови Грінченка