старість

Значення в інших словниках

1. старість — [стар'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
2. старість — СТА́РІСТЬ, рості, ж. 1. Період життя, що наступає після зрілості і характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; протилежне молодість. Старість іде і хвороби веде (прислів'я); Всього надбали. Словник української мови у 20 томах
3. старість — Болять на старість кости, за гріхи молодости. Хто ь молодости провадив гуляще життя, той хорує в стардіім віці. Хто зза молоду не шанував свого здоровля, той на старісті хворіє. Не дай, Боже, нікому дочекатися глибокої старости. Приповідки або українсько-народня філософія
4. старість — -рості, ж. 1》 Період життя, що наступає після зрілості й характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; прот. молодість. Під старість — на схилі віку, досягши похилого віку. 2》 Довгочасне, тривале існування чого-небудь (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. старість — Ста́рість, -рости, -рості, -рістю. На ста́рості лі́тях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. старість — СТА́РІСТЬ, рості, ж. 1. Період життя, що наступає після зрілості і характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; протилежне молодість. Старість іде і хвороби веде (Укр.. присл.., 1955, 149); Всього надбали. Словник української мови в 11 томах
7. старість — Старість, -рости ж. Старость. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Старість не радість. Ном. Словник української мови Грінченка