стебелля
СТЕБЕ́ЛЛЯ, я, с., рідко.
Збірн. до сте́бель.
Розглядала [Ліна] жовте квіття дикої собачої рожі та петрового батога цупке стебелля (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стебелля — стебе́лля іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- стебелля — -я, с., рідко. Збірн. до стебель. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стебелля — СТЕБЕ́ЛЛЯ, я, с., рідко. Збірн. до сте́бель. Розглядала [Ліна] жовте квіття дикої собачої рожі та петрового батога цупке стебелля (Гончар, Тронка, 1963, 182). Словник української мови в 11 томах