1. Словник української мови в 11 томах

стебелля

СТЕБЕ́ЛЛЯ, я, с., рідко. Збірн. до сте́бель.

Розглядала [Ліна] жовте квіття дикої собачої рожі та петрового батога цупке стебелля (Гончар, Тронка, 1963, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стебелля — стебе́лля іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. стебелля — СТЕБЕ́ЛЛЯ, я, с., рідко. Збірн. до сте́бель. Розглядала [Ліна] жовте квіття дикої собачої рожі та петрового батога цупке стебелля (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  3. стебелля — -я, с., рідко. Збірн. до стебель. Великий тлумачний словник сучасної мови