1. Словник української мови в 11 томах

стебель

СТЕ́БЕЛЬ, бля, ч., рідко. Те саме, що стебло́ 1, 2.

Кланяються довгі стеблі додолу, — лягають під їх [женців] зубчатими серпами… (Мирний, І, 1954, 345).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стебель — сте́бель іменник чоловічого роду стебло рідко Орфографічний словник української мови
  2. стебель — СТЕ́БЕЛЬ, бля, ч., рідко. Те саме, що стебло́ 1, 2. Кланяються довгі стеблі додолу, – лягають під їх [женців] зубчатими серпами... (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. стебель — -бля, ч., рідко. Те саме, що стебло 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стебель — Стебель, -блю м. = стебло. Грин. III. 18. Словник української мови Грінченка