стелитися

СТЕЛИ́ТИСЯ, стелю́ся, сте́лишся, недок.

1. Лягати, покриваючи собою якусь поверхню; слатися.

Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері. З свистом летів сувій полотна і через усю хату стелився білою стежкою (М. Коцюбинський);

Виходив ти на тік півкопи вмолотити .. Як рівне золото, тяжкий стелився сніп, І жовтий ціп злітав, як блискавка несхибна (М. Рильський);

Павутиння стелиться по траві – на тепло (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Сонце сховалось за гори, в долинах уже стелилися тіні (О. Гончар);

// Схилятися до землі (про стебла, віти й листя рослин).

Барвіночку зелененький, стелися низенько, А ти, милий чорнобривий, присунься близенько (з народної пісні);

М'яко стелилася під травневим вітром трава (Н. Рибак).

2. перен. Простягатися, розстилатися на велику відстань.

В долинах, по крутих боках гір скрізь розкидані села, стеляться ниви та баштани, зеленіють невеличкі дубові гаї (І. Нечуй-Левицький);

Колись тут була одна з резиденцій Фальцфейнів, стояв поміщицький палац, оточений сріблястими тополями, горбились під важкими черепичними дахами саманові батрацькі казарми, за якими до самого моря стелились виноградники (О. Гончар);

Дорога стелилася посеред весняного поля (М. Ю. Тарновський);

Перед ним стелився ще ясно освітлений стадіон, але його самого побачити з поля було важко (В. Собко).

3. перен. Поширюватися, розстилатися по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь.

Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (М. Коцюбинський);

Стелиться сивий туман пеленою (Дніпрова Чайка);

Повітря набралося вологи, набухлі сірі хмари низько пливуть над землею, затуманилися ліси і поля, дим стелиться низинами (К. Гордієнко);

// Поширюватися, охоплювати, оповивати собою що-небудь.

Далеко стеляться веселі веснянки, в яких не чутно ні туги розбитого серця, ні згадки про зраду або недолю (Л. Яновська);

Мир і спокій стелилися селом (Г. Хоткевич);

Сонце тим часом сховалось за степом. Високі горби спохмурніли, чіпка сутінь стелилась по схилах (Г. Коцюба);

За вікном уже стелився ранній зимовий вечір, і гості почали збиратися (О. Гуреїв);

Десь коло одинадцятої Сергій не витримав, вийшов на вулицю. Над Петербургом стелилась біла ніч (М. Олійник).

4. Рости, простягаючи свої стебла, листя, віти по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь.

Перед величезним камінням плазувала карликова берізка, стелилась дрібна ялинка (В. Гжицький);

Дерева зеленіли і озимина стелилася, мов густа рута на пухнастому килимі (В. Кучер).

5. перен. Догоджати комусь, нещиро вихваляти, запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до когось; плазувати.

[Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка);

Вернеться [Санька] із грамотою, почестями. Всі тоді будуть стелитися перед нею, ніхто не посміє перечити, духу її будуть боятися (К. Гордієнко);

– Дуже погано, що так сталося, я почуваю себе винуватим, розумієте? – стелився Гулька перед господарями (М. Ю. Тарновський);

[Назар Петрович:] Зняли мене не за що-небудь, а за характер. Не хотів стелитися до ніг (Л. Дмитерко).

6. Готувати собі постіль, розкладаючи постільні речі.

Ой ще бурлак не стелився, Вже господар причепився: – Вставай, бурлак, годі спати, Вже час воли в поле гнати (І. Франко);

Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очі на часинку? Може, діти (А. Головко);

В передпокої стеливсь на спочин Одіссей (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

◇ (1) Стели́тися під но́ги перед ким – догоджати кому-небудь, принижуючись та втрачаючи людську гідність.

Кубло гадюче! Перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка);

(2) Сте́литься / простели́лася (просла́лася) доро́га (шлях, сте́жка):

а) хто-небудь має кудись їхати.

Шлях стелився їм далекий. Раділи йому тільки діти й підлітки, що їхатимуть верблюдами (З. Тулуб);

б) хто-небуть має широкі можливості для здійснення своїх задумів, мрій.

Навстіж відчинилися .. молоді двері у всі храми науки. Світла і широка дорога простелилася у красиве і кипуче трудове життя (О. Ковінька).