стелити

СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., що.

1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати.

Питають, що він їй [панночці] подарував, – вона перед ними стеле оксамити та атласи, що від старої панії має, та хвалиться: – Це він мене обдарував! (Марко Вовчок);

Я пам'ятаю, що мама ніколи не стелила мені кожуха на ліжку (І. Нечуй-Левицький);

Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, Пухом стелить, зерном кормить, До сну їм співає (Уляна Кравченко);

Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на .. сіно свіже рядно (М. Стельмах);

Крам розмотували з штук і стелили собі під ноги, як килими (Ю. Смолич);

* Образно. Сонце спустилося низько над водою і стелило по хвилях блискучий іскристий шлях (В. Козаченко);

Місяць стелив довгі тіні від дерев (М. Трублаїні);

// також без прям. дод. Розкладати постільні речі, готуючи місце для сну.

– Стели, стара, стели чужому зараз осьде серед хати! (І. Франко);

Обом вона стелила на канапі, вкладала їх спати й укривала ковдрою, щоб не замерзли (С. Чорнобривець);

Господарка, років під сорок, стелила ліжко, підбивала подушку (М. Томчаній);

Не в хаті стелить синові мати постелю, стелить йому там, де він любить: надворі, на сухому духмяному сіні (О. Гончар).

2. Розстилати, розкладати щось на поверхні землі для вибілювання, сушіння і т. ін.

А я годна ленок [льонок] брати та годна стелити, А я годна заспівати та й годна робити (з народної пісні).

3. перен. Поширювати, розстилати щось по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь.

Таке огнище розвела [іскра], немов серед пекла: по землі густий дим стеле (Панас Мирний);

Воно [море] вже збудилось, здригнулось, заголубіло, дзвінко стука в порожні боки човнів і стелить Джузеппе під ноги шиплячу піну (М. Коцюбинський);

За вікнами уже не в жарт бешкетує метелиця: безтямно виє, стелить замети, рве ніч (В. Логвиненко);

Пройде тихий дощик – і весна ще дружніше стеле по землі оксамитовий килим трав з барвистими візерунками квітів на ньому (з наук.-попул. літ.).

4. Робити покриття, кладучи щільно в ряд дошки, колоди і т. ін.

Стелити підлогу.

Плечи́ма сте́лю підпира́є див. плече́.

◇ (1) Містки́ стели́ти до кого – шукати шляхів до зближення з кимось.

Галина йому не сподобалась, бо мовчазна й на вдачу горда. Тоді почав до Світлани Підігрітої містки стелити (М. Зарудний);

(2) М'я́ко стели́ти – дуже багато обіцяти комусь або хвалити когось із корисливою метою.

Не миль очей йому [директорові МТС] і м'яко не стели: Доб'ється правди він (М. Рильський);

Особисті плани Нерчина його не цікавили. Головне, щоб Нерчин робив те, що потрібно Куцевичу, і тому він з самого початку стелив м'яко (Н. Рибак);

(3) Стели́ти містки́ до кого – намагатися зблизитися з ким-небудь.

Галина йому не сподобалась, бо мовчазна й на вдачу горда. Тоді почав до Світлани Підігрітої містки стелити (М. Зарудний);

(4) Стели́ти м'я́ко – щедро обіцяти комусь що-небудь або виявляти увагу, прихильність до когось з корисливими намірами.

Нерчин робив те, що потрібно Куцевичу, і тому він із самого початку стелив м'яко (Н. Рибак);

– Москва тоді м'яко стелила: паланки віддавала, а тепер назад висмикує (М. Лазорський);

Не миль очей йому [директорові МТС] і м'яко не стели: Доб'ється правди він (М. Рильський).