1. Словник синонімів української мови

стелити

НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док.: насла́ти (настели́ти), помости́ти, намости́ти, ви́мостити. Вставляли у вікна рами, приганяли двері, робили східці, настилали підлоги... (О. Копиленко); Дмитро й Шалва по черзі настеляли, знімали й знову мостили на болоті.. дошки, по яких прокочувалися два колеса (П. Автомонов); Довелось намощувати іще один настил (А. Шиян); Він хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (І. Гончаренко).

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стелити — (розкладати щось на поверхні) слати, простеляти, мостити. Словник синонімів Полюги
  2. стелити — стели́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. стелити — Слати, простеляти, простилати, (ліжко) застеляти, застилати, (під ноги) розстеляти, розстилати; (підлогу) настеляти, настилати. Словник синонімів Караванського
  4. стелити — див. мостити Словник синонімів Вусика
  5. стелити — [стеилитие] -л'у, стелиеш; нак. -ли, -л'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. стелити — СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., що. 1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. Питають, що він їй [панночці] подарував, – вона перед ними стеле оксамити та атласи, що від старої панії має, та хвалиться... Словник української мови у 20 томах
  7. стелити — Добру дорогу собі стелить. Коли хто лихо заховується і тратить добру репутацію. Як собі постелиш, так і виспишся. Як зробиш, так і скористаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. стелити — стелю, стелиш, недок., перех. 1》 Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. || також без додатка. Розкладати постільні речі, готуючи місце для сну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. стелити — стели́ти містки́ до кого. Намагатися зблизитися з ким-небудь. Галина йому не сподобалась, бо мовчазна й на вдачу горда. Тоді почав до Світлани Підігрітої містки стелити (М. Зарудний). стели́ти м’я́ко. Фразеологічний словник української мови
  10. стелити — Стели́ти, стелю́, сте́лиш, -лять; стели́в, -ли́ла; сте́лений, див. сла́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. стелити — СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., перех. 1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. Словник української мови в 11 томах
  12. стелити — Стелити, -лю, -леш гл. Стлать. Білу постіль стелила, сама ся спати ложила. Чуб. V. 98. Словник української мови Грінченка