стелити
СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., перех.
1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати.
Питають, що він їй [панночці] подарував, — вона перед ними стеле оксамити та атласи, що від старої панії має, та хвалиться: — Це він мене обдарував! (Вовчок, І, 1955, 115);
Я пам’ятаю, що мама ніколи не стелила мені кожуха на ліжку (Н.-Лев., VI, 1966, 96);
Птах пташаткам в тихім кутку Гніздечко звиває, Пухом стелить, зерном кормить, До сну їм співає (У. Кравч., Вибр., 1958, 204);
Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на.. сіно свіже рядно (Стельмах, І, 1962, 140);
Крам розмотували з штук і стелили собі під ноги, як килими (Смолич, II, 1958, 41);
*Образно. Сонце спустилося низько над водою і стелило по хвилях блискучий іскристий шлях (Коз., Серце.., 1947, 136);
Місяць стелив довгі тіні від дерев (Трубл., Мандр., 1938, 79);
// також без додатка. Розкладати постільні речі, готуючи місце для сну.
— Стели, стара, стели чужому зараз осьде серед хати! (Фр., XIII, 1954, 65);
Обом вона стелила на канапі, вкладала їх спати й укривала ковдрою, щоб не замерзли (Чорн., Визвол. земля, 1959, 22);
Господарка, років під сорок, стелила ліжко, підбивала подушку (Томч., Готель.., 1960, 9);
Не в хаті стелить синові мати постелю, стелить йому там, де він любить: надворі, на сухому духмяному сіні (Гончар, Тронка, 1963, 19).
◊ М’я́ко стели́ти див. мя́ко.
2. Розстилати, розкладати на поверхні землі для вибілювання, сушіння і т. ін.
А я годна ленок [льонок] брати та годна стелити, А я годна заспівати та й годна робити (Коломийки, 1969, 93).
3. перен. Поширювати, розстилати щось по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь.
Таке огнище розвела [іскра], немов серед пекла: по землі густий дим стеле (Мирний, IV, 1955, 248);
Воно [море] вже збудилось, здригнулось, заголубіло, дзвінко стука в порожні боки човнів і стелить Джузеппе під ноги шиплячу піну (Коцюб., ІІ, 1955, 415);
За вікнами уже не в жарт бешкетує метелиця: безтямно виє, стелить замети, рве ніч (Логв., Літа.., 1960, 160);
Пройде тихий дощик — і весна ще дружніше стеле по землі оксамитовий килим трав з барвистими візерунками квітів на ньому (Наука.., 4, 1962, 46).
4. Робити покриття, кладучи щільно в ряд дошки, колоди і т. ін.
Стелити підлогу.
◊ Містки́ стели́ти див. місто́к.
Значення в інших словниках
- стелити — (розкладати щось на поверхні) слати, простеляти, мостити. Словник синонімів Полюги
- стелити — стели́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- стелити — Слати, простеляти, простилати, (ліжко) застеляти, застилати, (під ноги) розстеляти, розстилати; (підлогу) настеляти, настилати. Словник синонімів Караванського
- стелити — див. мостити Словник синонімів Вусика
- стелити — [стеилитие] -л'у, стелиеш; нак. -ли, -л'іт' Орфоепічний словник української мови
- стелити — СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., що. 1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. Питають, що він їй [панночці] подарував, – вона перед ними стеле оксамити та атласи, що від старої панії має, та хвалиться... Словник української мови у 20 томах
- стелити — Добру дорогу собі стелить. Коли хто лихо заховується і тратить добру репутацію. Як собі постелиш, так і виспишся. Як зробиш, так і скористаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
- стелити — стелю, стелиш, недок., перех. 1》 Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. || також без додатка. Розкладати постільні речі, готуючи місце для сну. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стелити — стели́ти містки́ до кого. Намагатися зблизитися з ким-небудь. Галина йому не сподобалась, бо мовчазна й на вдачу горда. Тоді почав до Світлани Підігрітої містки стелити (М. Зарудний). стели́ти м’я́ко. Фразеологічний словник української мови
- стелити — НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
- стелити — Стели́ти, стелю́, сте́лиш, -лять; стели́в, -ли́ла; сте́лений, див. сла́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стелити — Стелити, -лю, -леш гл. Стлать. Білу постіль стелила, сама ся спати ложила. Чуб. V. 98. Словник української мови Грінченка