стержень
СТЕ́РЖЕНЬ, жня, ч., техн.
1. Предмет подовженої, циліндричної, чотиригранною тощо форми, а також деталь такої форми, яка є переважно осьовою або опорною частиною чого небудь.
Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Пробійник являє собою стальний стержень, робочий кінець якого заточений полого на конус (з навч. літ.);
Репер застосовується для позначення висотних точок. Він виготовляється у вигляді металевого круглого загостреного стержня довжиною 150–250 мм і діаметром 20–30 мм (з наук. літ.);
Токарний різець .. складається з двох частин: стержня (корпуса) та головки, або робочої частини (з навч. літ.).
2. Частина ливарної форми, чку використовують для утворення порожнини у виливку.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стержень — правильніше: стрижень «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- стержень — сте́ржень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стержень — [стержеин'] -жн'а, ор. -жнеим, м. (ў) -жн'і, р. мн. -жн'іў Орфоепічний словник української мови
- стержень — Стрижень Словник чужослів Павло Штепа
- стержень — -жня, ч., тех. 1》 Предмет подовженої, циліндричної або чотиригранної форми, а також деталь такої форми, яка є перев. осьовою або опорною частиною чого-небудь. 2》 Частина ливарної форми, яку використовують для утворення порожнини у виливку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стержень — СТРИ́ЖЕНЬ (предмет видовженої форми, який є осьовою або опорною частиною чого-небудь; взагалі предмет такої форми), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ШПЕНЬ, ШПЕ́НИК, ШПЕНЬО́К (невеликий); ШПИ́ЛЬКА (цвях або болт без головки); СЕРДЕ́ЧНИК (стрижень... Словник синонімів української мови
- стержень — Сте́ржень, сте́ржня; сте́ржні, -жнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стержень — СТЕ́РЖЕНЬ, жня, ч., техн. 1. Предмет подовженої, циліндричної або чотиригранної форми, а також деталь такої форми, яка є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь. Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Словник української мови в 11 томах