1. Словник синонімів української мови

стержень

СТРИ́ЖЕНЬ (предмет видовженої форми, який є осьовою або опорною частиною чого-небудь; взагалі предмет такої форми), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ШПЕНЬ, ШПЕ́НИК, ШПЕНЬО́К (невеликий); ШПИ́ЛЬКА (цвях або болт без головки); СЕРДЕ́ЧНИК (стрижень, який є внутрішньою частиною чого-небудь або на який намотується, насаджується щось); ШТОК, ШТИР, ШТИФТ (металевий циліндричний стрижень); ШВОРІНЬ (ШКВО́РІНЬ рідше) (металевий або дерев'яний стрижень, що є віссю у возі); ПРУТ (тонкий, довгий металевий стрижень); ШПИЛЬ (загострений стрижень на будівлі). Обидва крюки зварювалися не поверхнево, а серцевиною, зчіпалися молекули з молекулами в самій глибині залізного стрижня (І. Сенченко); Бичок упевнено підійшов до рукомийника і став тикати тупим носом у стержень, підхоплюючи губами струмок холодної води (С. Журахович); Сердечник індукційної печі.

СТРИ́ЖЕНЬ (основна, внутрішня частина олівця), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ОСЕ́РДЯ. Військовий.. мовчки взяв гранчастий олівець з червоним осердям (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стержень — правильніше: стрижень «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. стержень — сте́ржень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. стержень — [стержеин'] -жн'а, ор. -жнеим, м. (ў) -жн'і, р. мн. -жн'іў Орфоепічний словник української мови
  4. стержень — Стрижень Словник чужослів Павло Штепа
  5. стержень — СТЕ́РЖЕНЬ, жня, ч., техн. 1. Предмет подовженої, циліндричної, чотиригранною тощо форми, а також деталь такої форми, яка є переважно осьовою або опорною частиною чого небудь. Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Словник української мови у 20 томах
  6. стержень — -жня, ч., тех. 1》 Предмет подовженої, циліндричної або чотиригранної форми, а також деталь такої форми, яка є перев. осьовою або опорною частиною чого-небудь. 2》 Частина ливарної форми, яку використовують для утворення порожнини у виливку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. стержень — Сте́ржень, сте́ржня; сте́ржні, -жнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. стержень — СТЕ́РЖЕНЬ, жня, ч., техн. 1. Предмет подовженої, циліндричної або чотиригранної форми, а також деталь такої форми, яка є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь. Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Словник української мови в 11 томах