1. Словник української мови у 20 томах

стидко

СТИ́ДКО.

1. Присл. до стидки́й 1.

2. у знач. пред. Охоплює відчуття стиду.

– Чорнобривий мій, чом до мене не прийшов? – Ой тим не прийшов, що чобіт не знайшов! Батькові не хочеться – устілки волочаться, Материні [матері] стидко, бо устілки видко! (з народної пісні);

Як ще забере [Демко] з собою кума Свирида, то буде така пара, що й поза Буг не стидко! (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стидко — сти́дко 1 прислівник незмінювана словникова одиниця сти́дко 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. стидко — Соромно, сором'язно, див. страм Словник чужослів Павло Штепа
  3. стидко — 1》 Присл. до стидкий 1). 2》 у знач. присудк. сл. Охоплює відчуття стиду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стидко — Сти́дко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стидко — СТИ́ДКО. 1. Присл. до стидки́й 1. 2. у знач. присудк. сл. Охоплює відчуття стиду. — Чорнобривий мій, чом до мене не прийшов? — Ой тим не прийшов, що чобіт не знайшов! Батькові не хочеться — устілки волочаться, Материні [матері] стидко, бо устілки видко!... Словник української мови в 11 томах
  6. стидко — Стидко нар. Стыдно, постыдно. Стидко, бридко Яремою зваться, а Ярема: «Гов!». Ном. № 6285. Словник української мови Грінченка