стидко
СТИ́ДКО.
1. Присл. до стидки́й 1.
2. у знач. присудк. сл. Охоплює відчуття стиду.
— Чорнобривий мій, чом до мене не прийшов? — Ой тим не прийшов, що чобіт не знайшов! Батькові не хочеться — устілки волочаться, Материні [матері] стидко, бо устілки видко! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 122);
Як ще забере [Демко] з собою кума Свирида, то буде така пара, що й поза Буг не стидко! (Вовчок, VI, 1956, 263).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стидко — сти́дко 1 прислівник незмінювана словникова одиниця сти́дко 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- стидко — Соромно, сором'язно, див. страм Словник чужослів Павло Штепа
- стидко — СТИ́ДКО. 1. Присл. до стидки́й 1. 2. у знач. пред. Охоплює відчуття стиду. – Чорнобривий мій, чом до мене не прийшов? – Ой тим не прийшов, що чобіт не знайшов! Батькові не хочеться – устілки волочаться, Материні [матері] стидко, бо устілки видко!... Словник української мови у 20 томах
- стидко — 1》 Присл. до стидкий 1). 2》 у знач. присудк. сл. Охоплює відчуття стиду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стидко — Сти́дко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стидко — Стидко нар. Стыдно, постыдно. Стидко, бридко Яремою зваться, а Ярема: «Гов!». Ном. № 6285. Словник української мови Грінченка