1. Словник української мови в 11 томах

стидкий

СТИДКИ́Й, а́, е́.

1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний.

[Принцеса:] Лицарю, я дякую тобі за стидкі речі, — тепер мені тебе не трудно кинуть (Л. Укр., II, 1951, 219).

2. Який заслуговує осуду; який не має стида; безсоромний.

В мене думка не така, Щоб пішла я за Стецька, Стецько стидкий, Стецько бридкий! (Пісні та романси.., II, 1956, 17);

— Нехай я і стидкий, і бридкий, і усякий; а ти таки так зроби, щоб вона мене полюбила та щоб за мене заміж пішла (Кв.-Осн., II, 1956, 191);

// у знач. ім. стидки́й, ко́го, ч.; стидка́, ко́ї, ж. Безсоромна людина.

Широкая та вулиця, Та ще й подалася, сидить стидка з своїм милим Та ще й обнялася! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 260);

— Вона [удова] усім рівно очима світить, як тобі… Покинь, забудь стидку! (Вовчок, І, 1955, 220);

// Який виражає чию-небудь безсоромність.

Стидкі вдень її очі тепер сховалися й не бентежили хлопця (Загреб., Диво, 1968, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стидкий — стидки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. стидкий — Непристойний, СОРОМІЦЬКИЙ, безсоромний; (хто) гидкий, потворний. Словник синонімів Караванського
  3. стидкий — СТИДКИ́Й, а́, е́. 1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. [Принцеса:] Лицарю, я дякую тобі за стидкі речі, – тепер мені тебе не трудно кинуть (Леся Українка). 2. Який заслуговує осуду; який не має стида; безсоромний. Словник української мови у 20 томах
  4. стидкий — -а, -е. 1》 Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. 2》 Який заслуговує на осуд; який не має стида; безсоромний. || у знач. ім. стидкий, -кого, ч.; стидка, -кої, ж. Безсоромна людина. || Який виражає чию-небудь безсоромність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стидкий — БЕЗСОРО́МНИЙ (який не почуває сорому, не соромиться за свої аморальні, непристойні вчинки), БЕЗСТИ́ДНИЙ заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СТРАМНЮ́ЧИЙ підсил. розм. (перев. у знач. Словник синонімів української мови
  6. стидкий — Стидки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стидкий — Стидкий, -а, -е Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Макс. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася. Чуб. V. 421. Словник української мови Грінченка