стикування
СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец.
1. З'єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь.
Якщо приплив ґрунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з'єднують наверху в ланки по 2–3 труби (з навч. літ.).
2. З'єднання об'єктів для їх спільної дії або взаємодії.
Стикування космічних об'єктів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стикування — стикува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- стикування — -я, с., спец. 1》 З'єднання, скріплення двох підведених один до одного кінців, країв чого-небудь. || Сполучення, з'єднання двох отворів, проходів за їх прокладання з різних сторін. 2》 З'єднання об'єктів для їх спільної дії або взаємодії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стикування — СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. 1. З’єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь. Якщо приплив грунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з’єднують наверху в ланки по 2-3 труби (Довідник сіль. Словник української мови в 11 томах