1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стикування

стикува́ння

-я, с., спец.

1》 З'єднання, скріплення двох підведених один до одного кінців, країв чого-небудь.

|| Сполучення, з'єднання двох отворів, проходів за їх прокладання з різних сторін.

2》 З'єднання об'єктів для їх спільної дії або взаємодії.

|| Зближення та з'єднання космічних літальних апаратів на орбіті.

3》 перен. Узгодження, координація чого-небудь з чим-небудь.

|| Узгодження графіка руху транспорту в часовій послідовності.

4》 перен. Взаємна відповідність, поєднання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стикування — стикува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стикування — СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. 1. З'єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь. Якщо приплив ґрунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з'єднують наверху в ланки по 2–3 труби (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. стикування — СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. 1. З’єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь. Якщо приплив грунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з’єднують наверху в ланки по 2-3 труби (Довідник сіль. Словник української мови в 11 томах