1. Орфографічний словник української мови

стикування

стикува́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стикування — СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. 1. З'єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь. Якщо приплив ґрунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з'єднують наверху в ланки по 2–3 труби (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. стикування — -я, с., спец. 1》 З'єднання, скріплення двох підведених один до одного кінців, країв чого-небудь. || Сполучення, з'єднання двох отворів, проходів за їх прокладання з різних сторін. 2》 З'єднання об'єктів для їх спільної дії або взаємодії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стикування — СТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. 1. З’єднання, скріплення двох підведених одне до одного кінців, країв чого-небудь. Якщо приплив грунтових вод заважає стикуванню труб в траншеї, то труби невеликих діаметрів з’єднують наверху в ланки по 2-3 труби (Довідник сіль. Словник української мови в 11 томах