стиль

СТИЛЬ¹, ю, ч.

1. Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми.

Меблі в залі були червоного дерева, стилю ампір (О. Іваненко);

Готичний стиль (готика) – стиль, який виник наприкінці XII ст. в Західній Європі. Через своєрідні стрілчасті форми арок, склепінь тощо інколи готичний стиль звуть стрілчастим (із журн.);

Завдяки їй [пісні] композитор виробив свій самобутній стиль, що поєднує глибоку народність і високий композиторський професіоналізм (з наук. літ.);

За добором кольорів і розміщенням орнаментів майже в кожному селі існує свій власний стиль [вишивки] (із журн.);

// Сукупність характерних ознак, особливостей, властивих чому-небудь.

Посередині [світлиці] довгий стіл, накритий до званої вечері, навколо нього дубові стільці важкого стилю (Леся Українка);

Кабінет Ніни Тополі. Гарні, строгого стилю меблі (І. Кочерга);

[Придорожній:] В Дзвонковому були на рідкість мальовничі хати. Село стародавнє, треба, і це дуже важливо, зберегти його стиль (О. Корнійчук);

// з означ. Сукупність зовнішніх ознак (риси обличчя, особливості побудови фігури і т. ін.), властивих певному народові.

Нахиливши до мене своє візантійського стилю обличчя, сливе прошепотів [Микита]: – Вони ще не встали... (М. Коцюбинський).

2. Сукупність прийомів у використанні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літературному творові, напряму, жанрові і т. ін.

– Треба дати молодому авторові виявити найповніше своє власне ставлення до дійсності, тоді у нього з'явиться і власний стиль (О. Донченко);

Відомо, що такі великі реалісти, як Шевченко й Некрасов, ніколи не нехтували умовними образами і символами ораторського стилю (з публіц. літ.);

В порівнянні з Галицьким літописом стиль літопису Волинського більш сухий, діловий, майже цілком позбавлений образно-поетичних засобів (з навч. літ.);

Газетний стиль;

Книжний стиль;

Стиль радіомовлення;

// Сукупність особливостей у побудові мови, манера словесного викладу.

Він [лист] був писаний трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими виробленими періодами (М. Коцюбинський);

Високий стиль вірша в його [М. К. Садовського] майстерній подачі поєднувався з благородною стриманістю і життєвою простотою (з мемуарної літ.);

Отак собі у старовиннім стилі Пишу я, брате, вірші на дозвіллі (М. Рильський);

Стиль заміток, статей і нарисів був [під час війни] гранично короткий, майже телеграфний (В. Кучер);

// Побудова мови відповідно до норм синтаксису й слововживання.

Працювати над стилем;

Помилки у стилі.

3. Сукупність прийомів, характерних рис якої-небудь діяльності, поведінки, методу роботи.

У Шангіна був характерний стиль керівництва, за який його любили всі працівники міськкому (О. Гуреїв);

Висоцькому подобався стиль роботи керуючого (Д. Ткач);

// Спосіб виконання, здійснення чого-небудь, який характеризується сукупністю певних технічних прийомів.

Голову Ніна Сокіл на бігу трохи закидала назад, – це була, мабуть, єдина вада її стилю (В. Собко);

Фред плавав, як щука, .. він то пірнав, то виринав, всіма стилями володів а однаковим успіхом (Ю. Збанацький);

Практикою доведено, що високих результатів може добитися лише той спортсмен, який досконало оволодів усіма способами плавання – вільним стилем, брасом, дельфіном, на спині (з газ.).

4. Характерна манера поводитися, говорити, одягатися і т. ін.

– Ха-ха-ха! – зареготалась Марта Кирилівна. – Ви, як я бачу, людина старого стилю, хоч на літа й молоді. В вас, бачу, є ще й якісь будні й свята (І. Нечуй-Левицький);

В школі його взивали стилягою, хоч той стиль був мимовільним – від лінощів та байдужості (Ю. Збанацький).

(1) Килимо́вий стиль – характерний для розпису давньогрецьких ваз стиль з багатим рослинним орнаментом, що нагадує візерунки килимів.

△ (2) Конфесі́йний стиль мо́влення, лінгв. – стильовий різновид української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства.

Для синтаксису конфесійного стилю характерний інверсійний порядок слів, який підкреслює урочисту піднесеність мови (з наук.-попул. літ.).

(3) Нови́й стиль – система літочислення (встановлена 1582 р. папою Григорієм XIII замість юліанської і введена в Росії з 14 лютого 1918 р.), яка випереджає в XX ст. раніше прийняту на 13 днів; григоріанський календар.

Новий стиль виник у 1582 р., коли за розпорядженням римського папи Григорія XIII після 4 жовтня почали рахувати 15-е, тобто між старим і новим стилем утворилася різниця в 10 днів (з наук.-попул. літ.);

На відміну від юліанського григоріанський календар стали називати новим стилем. Так з'явились старий і новий стилі числення великих проміжків часу (з наук.-попул. літ.);

(4) Псевдоросі́йський стиль – умовна загальна назва найменування декількох різних за своїми ідейними витоками еклектичних напрямів в російській архітектурі другої половини ХІХ ст.

На початку 1870-х років під впливом народницьких ідей виникає новий демократичний варіант псевдоросійського стилю, який надавав перевагу багатому декоруванню споруд узорами російських народних вишивок і різьбі по дереву (будови архітекторів В.А.Гартмана та І.П.Ропета) (із журн.);

(5) Рома́нський стиль – стиль у західноєвропейському мистецтві раннього феодалізму Х-XIII ст., пов'язаний з давньоримською культурою;

(6) Стари́й стиль – система літочислення (встановлена в 46 році до нашої ери Юлієм Цезарем і введена в Росії в 1700 році Петром І), яка відстає у XX столітті від тепер прийнятої на 13 днів; юліанський календар.

Тут якось не можна пам'ятати завжди, яке число старого стиля [стилю] приладиться на даний день, та ще за 5 днів наперед (Леся Українка);

(7) Стиль доби́ – сукупність ознак, властивих для певного часу.

Там [на острові] ішла Борня за метал, за вугілля і зерно .. Цифра, Суворість, План, Наказ, Одностайність, Упертість, – Таким був стиль тієї доби, Мій правнуче (М. Рильський);

Крізь безладний ажур віхоли тьмяно світять незліченні вікна Палацу промисловості, і дивна симетрія їх огнів говорить про стиль доби... (І. Кириленко);

“Енеїда” Котляревського зберегла популярність поруч сентиментальної повісти і, поділивши з нею літературний успіх, мала досить великий вплив навіть на прозовий стиль доби (з наук.-попул. літ.).

△ (8) Дори́чний стиль (о́рдер) – стародавній архітектурний стиль Греції, що характеризується гла́дкими колонами, простотою, пропорційністю і строгістю форм.

Архітектура міста .. наслідувала головні архітектурні стародавні ордери – доричний, іонічний, корінфський (з наук. літ.);

Доричний архітектурний ордер характеризується художньою простотою і масивністю форми (з наук.-попул. літ.);

Парфенон – святиня богині Афіни Парфенос, побудована в доричному стилі на Акрополі в грецькій столиці (з навч. літ.);

(9) Звіри́ний стиль (орна́мент) – умовна назва стилю чи орнаменту, для якого характерним є зображення тварин.

Справжнього розвитку “звіриний стиль” досяг у V столітті до н.е (із журн.);

(10) Маврита́нський стиль – стиль у мистецтві, перев. в архітектурі, що характеризується колонадами, арками, своєрідним орнаментом.

Отож я тепер в тій Сицилії .. Гарна сторона, загальний колорит рожево-золотий, він якось надто гармонізує з мавританським стилем сливе всіх церков і більших будов у Палермо (Леся Українка);

(11) Чорнофігу́рний сти́ль – те саме, що Чорнофігу́рна те́хніка (див. те́хніка).

Техніка чорнофігурного стилю полягала в тому, що на світле глиняне тло посудини наносили чорною лаковою фарбою різні зображення (з наук.-попул. літ.).

◇ (12) Сукня́ний стиль – те саме, що Суко́нна (сукня́на) мо́ва (див. мо́ва);

(13) Суко́нний стиль – те саме, що Суко́нна (сукня́на) мо́ва (див. мо́ва).

Тримає [лікар] мене під ферулою. Що то, якби він бачив мої літні “уклонения от спокойного образа жизни”, як він своїм сукняним стилем виражається [висловлюється]!.. (Леся Українка).

СТИЛЬ², ю, ч.

У літочисленні.

СТИЛЬ³, я, ч.

У давнину та середні віки – паличка для писання на дерев'яних табличках, вкритих воском.

[Констанцій (випускає стиля з рук):] Прости... не можу... [Мартіан:] Дай я сам скінчу (Бере до себе табличку й стиля і пише помалу, але твердою рукою)) (Леся Українка).