1. Словник стилістичних термінів

стиль

(лат. stylus, букв. — паличка для письма) 1) суспільно-необхідний, історично-сформований різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних одиниць. Кожний стиль має свою сферу використання, призначення, ознаки і мовні засоби

2) сукупність прийомів використання мовних засобів, що є характерною для творчості окремого письменника, діяча культури, мовця (індивідуальний стиль)

3) особливості мовлення з погляду відповідності його нормам літературної мови: стиль гарний, поганий, простий, ускладнений, неохайний, штучний.

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стиль — (сукупність прийомів певного виконання, поведінки) манера, тон. Словник синонімів Полюги
  2. стиль — стиль 1 іменник чоловічого роду особливості, прийом, спосіб стиль 2 іменник чоловічого роду для писання стиль 3 іменник чоловічого роду спосіб літочислення Орфографічний словник української мови
  3. стиль — (одягу) фасон, мода, крій; (письма) манера, з. штиб; (праці) характер, п. почерк. Словник синонімів Караванського
  4. стиль — I [стил'] -л'у, ор. -леим, м. (ў) -л'і (особливості, прийом, спосіб тощо) II [стил'] -л'а, ор. -леим (для писання) Орфоепічний словник української мови
  5. стиль — 1. (роколічба) календар 2. це в письменстві .мистецтві Словник чужослів Павло Штепа
  6. стиль — Відносно стійка сукупність характерних повторюваних рисособистості, яка виявляється у її мисленні, діяльності, звичках, поведінці, смаках, спілкуванні, уподобаннях тощо. До чинників С. належать природні та соціальні умови життя. Словник-довідник музичних термінів
  7. стиль — СТИЛЬ¹, ю, ч. 1. Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми. Меблі в залі були червоного дерева, стилю ампір (О. Словник української мови у 20 томах
  8. стиль — I -ю, ч. 1》 Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми. || Сукупність характерних ознак, особливостей, властивих чому-небудь. || з означ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. стиль — (лат. stilus, тут – паличка для письма) 1. Знаряддя для письма в давнину та за середньовіччя. 2. У літературі та мистецтві – єдність змісту, образної системи й художньої форми... Словник іншомовних слів Мельничука
  10. стиль — I певний спосіб застосування засобів мовної експресії, які добираються з урахуванням мети повідомлення, намірів та переконань автора, а також гаданих очікувань адресата; функціональні... Універсальний словник-енциклопедія
  11. стиль — СТИЛЬ (сукупність прийомів, особливостей, поведінки, характерних для якогось автора; зовнішні прийоми чийогось виконання, характерна особливість), ПО́ЧЕРК, МАНЕ́РА, ТОН, ШТИЛЬ заст., МАНІ́РА заст. Словник синонімів української мови
  12. стиль — Стиль, сти́лю, -леві, у сти́лі; сти́лі, сти́лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. стиль — СТИЛЬ¹, ю, ч. 1. Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми. Меблі в залі були червоного дерева, стилю ампір (Ів., Тарас. Словник української мови в 11 томах