стихія

СТИХІ́Я, ї, ж.

1. В античній філософії – одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода).

Якби щось із нічого росло-виникало, то, певне, Кожна стихія могла породити, що їй до вподоби: Люди б виходили з лона морського, а птаство і риби Десь у землі виростали (М. Зеров);

// перен., книжн. Основний елемент, головна складова частина чого-небудь.

Поема Бажана [“Ніч перед боєм”] нагадує нам симфонію, побудовану на пісенній стихії (П. Тичина).

2. Явище природи, що виступає як могутня, трудно переборна і часто руйнівна сила, а також сфера, середовище його виявлення.

Надворі уже зачиналася страшна борба [боротьба] стихій, грізна, розгульна, літня буря (І. Франко);

З хаосу брил стирчать покручені рейки, іржаве погнуте пруття... Стихія тут показала себе (О. Гончар);

Спокійна моря даль .. Та налетять вітри, і грізно заклекоче валами в вишину стихія водяна (В. Сосюра);

Два дні без сну і спочинку боролись люди з грізною стихією. Пожежу .. локалізовано (В. Гжицький);

Весною 1931 р. будівники Дніпрогесу витримали нечувану боротьбу з стихією. Під час весняної повені дніпровські води мчали із швидкістю, яка у 80 разів перевищувала звичайну (з наук. літ.);

// перев. мн. Про певні явища, сили і т. ін., ворожі людині.

Чотири українських фронти відокремились від своєї техніки з самою лише легкою зброєю й пішли наперекір стихіям і воєнним доктринам громити ворога (О. Довженко);

// Сильне й мимовільне, яке не підкоряється волі й розуму, підсвідоме почуття.

Тонкі дверцята не витримали розбурханої стихії дитячої цікавості (О. Донченко).

3. Явище суспільного життя, що відбувається без регулюючого впливу людей, суспільства.

Народна війна – не стихія, а план! (І. Нехода).

4. Суспільне середовище, маса людей, які діють без керівництва, неорганізовано, сліпо.

– Ще не зміцнілу регулярну армію поглинає розпалене повстанське середовище, розбурхана і ніким не приборкана повстанська стихія (О. Гончар);

В глибині душі Балика і сам ненавидів голоту, відчуваючи в ній непокірну ворожу стихію, але тут [на засіданні] плямували честь війська, до якого він належав (З. Тулуб).

5. перен. Звичне для когось середовище, оточення.

[Сінон:] Еллада – се ж колиска споконвічна святої волі. Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Леся Українка);

– Моя стихія – північ. Холод. Плодоносний світ я посуваю на північ. А це – головне (О. Довженко);

Вода була його другою стихією, в якій хлопчик почував себе прекрасно (В. Собко);

* У порівн. Їй стало .. невимовно радісно від того, що є, є в її державі міста, куди безсилі сягнути фашистські бомбовози, не повисла над ними варварська ніч, яка скрізь супроводить окупантів, мов їхня рідна стихія (О. Гончар);

// Улюблене коло занять, інтересів і т. ін., що-небудь духовно близьке комусь.

Стихією Івана Федоровича були страйки (Ю. Смолич);

Тут, біля креслень, вона почувала себе, як риба в воді, це була її стихія, її робота, тут для неї не було незрозумілих явищ (В. Собко);

Стихія Максима Микитовича – постійні пошуки. Він по зернині збирає факти про події далекого і близького минулого (з публіц. літ.).